Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 910/9256/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О.,суддівДанилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської областіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.10.2016у справі№ 910/9256/16 Господарського суду міста Києваза позовомПершого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1. Кабінету міністрів України 2. Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство"до1.Київської обласної державної адміністрації 2.Приватного підприємства "Вест" 3.Приватного підприємства "Акорд"провизнання недійсними розпоряджень, договорів та витребування земельних ділянок

за участю представників сторін від:

прокуратури: Томчук М.О. (посв. №1738),

позивача-1: Денисенко Ю.В. (дов. від 06.01.2017),

відповідача-1: Кучма О.М. (дов. від 03.01.2017),

відповідача-2: Забіяка Ю.А. (дов. від 27.09.2016)

Представники позивача-2 та відповідача - 3 в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" звернувся з позовом до Київської обласної державної адміністрації, Приватного підприємства "Вест" та Приватного підприємства "Акорд", в якому просив: визнати недійсними розпорядження Київської обласної державної адміністрації №746 та №747 від 20.10.2004 "Про надання в оренду земельних ділянок", визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 21.10.2004, укладений між Київською обласною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Вест" та договір оренди земельної ділянки від 21.10.2004, укладений між Київською обласною державною адміністрацією та Приватним підприємством "Акорд". Також прокурор просив витребувати на користь Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" земельні ділянки з незаконного володіння: Приватного підприємства "Вест" площею 9,9га з кадастровим номером 3220888000:03:004:0025 та Приватного підприємства "Акорд" площею 9,8га з кадастровим номером 3220888000:03:004:0024, які знаходяться в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, за межами населеного пункту. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні розпорядження №747 та №746 від 20.10.2004 прийняті Київською обласною державною адміністрацією з перевищенням повноважень, що призвело до неправомірного вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка перевищує 10 га. При цьому прокурор посилався на приписи статей 203, 215, 330, 388, 396 Цивільного кодексу України, статей 20, 116, 124, 149 Земельного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2016, ухваленим суддею Спичак О.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд дійшов висновку про правомірність прийняття Київською обласною державною адміністрацією спірних розпоряджень. Суд виходив з того, що приписи частини 9 статті 149 Земельного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки площа спірної земельної ділянки Приватного підприємства "Вест" складає 9,9 га та площа спірної земельної ділянки Приватного підприємства "Акорд" складає 9,8 га, тобто, кожна земельна ділянка не є понад 10 га. При цьому суд керувався приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 20, 79, 116,124 Земельного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Отрюха Б.В. - головуючого, Тищенко А.І., Михальської Ю.Б., постановою від 04.10.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, перший заступник прокурора Київської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій того, що спірні земельні ділянки лісового фонду розташовані у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 10 га, вилучення яких є порушенням компетенції Київської обласної державної адміністрації. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 20, 55, 56, 149, 164 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 06.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2017.

На адресу Вищого господарського суду України від Київської обласної державної адміністрації та Приватного підприємства "Вест" надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких відповідачі вказали про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просили залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників прокуратури, позивача - 1 та відповідачів - 1, 2, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимоги першого заступника прокурора Київської області, заявлені в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, Приватного підприємства "Вест" та Приватного підприємства "Акорд" про визнання недійсними розпорядженнь Київської обласної державної адміністрації №746 та №747 від 20.10.2004 "Про надання в оренду земельних ділянок", визнати недійсними договорів оренди земельних ділянок від 21.10.2004 та витребування земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів - 2, 3. Відмовляючи у позові суди виходили з правомірності розпорядження Київською обласною державною адміністрацією спірними земельними ділянками лісового фонду площею 9,9 га та 9,8 га шляхом надання їх в оренду відповідачам - 2, 3. Проте, колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 20.10.2004 №746 "Про надання в оренду земельної ділянки" було: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення торгово-промислового комплексу Приватному підприємству "Вест" в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області (пункт 1); вилучено з постійного користування Бориспільського держлісгоспу та надано в оренду на 49 років Приватному підприємству "Вест" земельну ділянку площею 9,9 га лісів на території Щасливської сільської ради Бориспільського району для розміщення торгово-промислового комплексу (пункт 2); віднесено земельну ділянку до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт 3). Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 20.10.2004 №747 "Про надання в оренду земельної ділянки" було: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для розміщення центру автосервісного та автозаправного комплексу Приватному підприємству "Акорд" в адміністративних межах Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області (пункт 1); вилучено з постійного користування Бориспільського держлісгоспу та надано в оренду на 49 років Приватному підприємству "Вест" земельну ділянку площею 9,8 га лісів на території Щасливської сільської ради Бориспільського району для розміщення центру автосервісного та автозаправного комплексу (пункт 2); віднесено земельну ділянку до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пункт 3). На підставі вищевказаних розпоряджень Київською обласною державною адміністрацією 21.10.2004 були укладені відповідні договори оренди земельних ділянок з Приватним підприємством "Вест" та Приватним підприємством "Акорд". Звертаючись до суду з позовом прокурор зауважував про те, що вищезазначені розпорядження та укладені на їх підставі договори оренди земельних ділянок суперечать принципам регулювання земельних та лісових відносин в Україні, та порушують інтереси держави. У відповідності до статті 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин між сторонами) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано статтею 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси першої групи площею понад 10 гектарів. Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. З вищевикладеного вбачається, що вилучення земельних (лісових) ділянок площею більше 10 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Між тим, відхиляючи доводи прокурора щодо знаходження земельних ділянок лісового фонду в одному кварталі Вишеньківського лісництва та наявності спільних меж у цих земельних ділянок, які до вилучення складали собою неподільний масив земель площею 19,7 га, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки листу Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" від 14.03.2016 №98 та викопіюванням з планшету №1 лісовпорядкування 2003 року з позначенням меж земельних ділянок, переданих в оренду відповідачам - 2, 3 (т.І, а.с. 29-30). До того ж, прийнятими в один і той же день вищевказаними розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації було змінено цільове призначення спірних земельних ділянок державній власності - на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. На дослідженні зазначених обставин прокурор наголошував упродовж усього розгляду спору, проте, ці доводи у повному обсязі судами не оцінювалися. Водночас посилання судів на відсутність у законодавстві такої категорії як єдиний масив земель на момент прийняття оспорюваних розпоряджень, не свідчать про зворотнє. Зважаючи на викладене, судам необхідно було дослідити, чи не спрямовані оспорювані правові акти індивідуальної дії голови Київської обласної державної адміністрації на розпоряджання землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, що значно перевищувала 10 га, і у зв'язку з цим чи не свідчать ці дії про перевищення головою Київської обласної державної адміністрації його повноважень, передбачених законом. У розумінні приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Отже, суд повинний навести зміст усіх заперечень та викласти обставини, з огляду на які ці заперечення не взято до уваги, адже викладення у судовому акті лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності сторін. Разом з тим, згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а тому господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи та оцінює кожний доказ окремо, а всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Принцип змагальності створює необхідні умови для реалізації прав сторін на повне та об'єктивне з'ясування обставин справи. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому ухвалені ними судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Судові рішення у справі наведеним вимогам не відповідають. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі № 910/9256/16 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга